"Картина життя"

Малюнок прожитого можна змалювати в різнокольорових фарбах з багатьма відтінками кольорів!

Картина життя кожної людини починається з її народження, де з'явлються ще не чіткі фарби життя, але вони цікаві і їх хочетьс пізнавати і досліджувати...

Потім починається "ВЕСЕЛКА ДИТИНСТВА",  зі своїм багобарв'ям і яскравістю, виховання, навчання і найвеселіших і безтурботних років життя, де сприймаєш світ наївно і чисто, і не замислюєшся над тим, що цей світ жорстокий буває і злий...

Далі це весела і радісна юність і молодість життя, де ти ще тільки на порозі дорослого життя, де ше світ сприймаєш безтурботним і веселим, коли відчуваєш перше кохання і перше розчарування, коли не слухаешся батьків і вважаєш, що ти дорослий і все знаєш! Це перід веселих перерв і шкільних уроків, свято останнього дзвоника... І це ще не дорослість, це просто життя під гаслом "The BEST"!!!

І ось ти на порозі дорослого життя, пролетіли роки університету з розмитими кольорами в очах від недоспаних ночей, ти дорослий... Ти потрапляеш в світ жорстокої реальності, де кожен б'ється за місцем під сонцем, де ти намагаєшся знайти своє місце під сонцем, зреалізуватися як особистість...але це ще й молодість, зрілість.... а найголовніше сім'я, де ти живеш душею, куди хочеш повертатися все життя. Чоловік або дружина, діти, які вже самі починають малювати власну картину життя...

Далі старість,для кого вона в сірих кольорах, для кого в яскравих - це все залежить від нас дітей і онуків, які повинні розфарбувати старість свої батьків, а не зводити її до сірих тонів. Поважати старість, шанувати її, бо ми самі такими будемо...

і ось...смерть! для когось вона асоціюється з чорним кольором, кольором жалоби і горя, для когось це свтлий колір,відходження людини у світ спокою, де не має жорстокості, де все добре і затишно душі...

"Художник власного життя"

"Каждый человек есть художник своей собственной жизни, черпающий силу и вдохновение в себе самом" (Сергей Булгаков).
Кожен з нас, розмальовує своє життя в такі кольори, в які він сам важає за потрібне, і тому якого кольору буде твоє життя залежить тільки від нас. Всі оточуючі певним чином вносять певні корективи, певні фарби в наше життя, але більший відсоток все ж залежить від, як ми захочимо так воно і буде. Більшість людей жалкуються, що вони невинні в том, що відбувається в його житті, але це ж не правда, це тільки ми допускаємо того, що відбувається. Ми часто опускаємо руки і починаємо плисти за течією. Але всеж залежить тільки від нас самих.  І ТОМУ, ПИШІТЬ СВОЮ КАРТИНУ ЖИТТЯ ТАК, ЩОБ ВИ НЕ ЖАЛКУВАЛИ НІ ЗА ЧИМ!!!

"Художники" нашого життя"

"Художниками" нашого життя є ті, хто вносить корективи і впливає на наше життя. Це:
1. Наші рідні, які з самого нашого народження виховують нас так як важають  за потрібне (нашу поведінку, звички, смаки і т.п.);
2. Вихователі в дитячому садочку, які починають нас навчати, виховувати, формувати нас як особистість;
3. Вчителі в школі, які протягом десяти років вчать нас бути особистістю, громадянином і врешті решт людиною;
4. Друзі, які теж вносять свої фарби в наше життя - вони нас підтримують, поважають і повсякчас піднімають настрій;
5. Кохана людина, яка привносить в наше життя найяскравіші кольори;
6. Викладачі училища, технікуму або університету, які готують тебе до дорослого життя.
7. Колеги по роботі і т.д.
цей список можна продовжувати до бескінечності. Тому, що кожен день приносить в наше життя нове, нові люди і звісно, нові фарби. ми все жжиття від когось залежимо, але головне, щоб ці люди тільки були художниками в нашому житті, а не акторами,які граються маріонеткою!!!

"Мій улюблений колір - білий"

Моїм улюбленим кольором є білий! Чому саме цей колір, мабуть, тому, що він мені імпонує, личить, прикрашає! Бути одягненим в білий колір дуже гарно, ти ніби світлішаєш, стаєш відкритішим, добрішим. Він нагадує чистість,незайманість душі і тіла, ті ніби невагома хмаринка. Тому стає зрозуміло чому ангели зображуються білого кольору тому, що це святість, прагнення до вищого, незвичайного. Білий колір - це прагнення до світлих мрій, ідей, майбутнього світлого і не захмареного, чистість думок. Тому саме мої улюблені квіти - це білі троянди.

Бі́ла ба́рва в українській народній символіці символ чистоти: "Я матері догоджу, постіль білу постелю". "Взяв білу сорочку" — себто, чисту (за Словником Грінченка).
Відповідно до цього, білий колір символ і моральної чистоти: "Не жаль мені тої хустки, що на біло пряла. А жаль мені Василечка, що вірно кохала...
Або:

Ой у лузі калина білим цвітом зацвіла,

Пішли її дружки рвати,

Не далася ламати.

Аж пішла Марисенька нарвала, наламала

Та й внесла до світлоньки

Межи краснії дівоньки...

Фізична чистота в'яжеться з красою: — "Причарувало біле личенько."
У Західній Україні епітет "білий" в розумінні гарний зустрічається досить часто, і то не тільки в пристосуванні до дівчат та жінок: "Біла дівчина", але й "Білий молодець" (Головацький, II, ст. 11 IV, ст. 62—63). І навіть — "біле дитя, на ім'я Максим" (Чубинський. III. ст. 392).
Моральна чистота в'яжеться з святістю: "Білий тиждень" — страсний тиждень. "По білому співати" — співати церковні пісні.
На Волині "білим тижнем" називали п'ятий тиждень Великого Посту, бо тоді звичайно білили хати перед Великодніми святами, а також сіяли розсаду капусти — "щоб була біла, велика і тверда" (Кіев. Стар., 1895, V, ст. 71).
У єгиптян, греків і римлян жерці вбиралися в біле. Римляни для бенкетів, що були перше релігіною установою, завжди вбиралися в біле. І досі церква, після Воскресення Христового, вбирається в біле, і янголи, на знак радощів, з'являються в білому.
Білий кольор символізує денне сонячне світло і взагалі тутешнє наше земне життя в протиставленні до чорної ночі та підземного потустороннього світу: "Хведір умер, і сама я осталася на білому світі."

Не співає, — як сирота,

Білим світом нудить...

(Т. Шевченко)

У зв'язку, мабуть, із символікою святости, білий кольор був у нас подекуди й символом жалоби. Так, на Покутті звичай вимагав, щоб воли, якими везли покійника, були білі (Анучин: "Древности", XIV, 136).
На Гуцульщині, на знак, що в хаті є покійник, вішали знадвір'я над вікном білу перемітку (Мат. для укр. етн., НТШ, V, 242).
На знак жалоби і в пісні співається: "Під білою березою козаченька вбито..."
Біла барва, як жалоба, відома в багатьох народів. У єгиптян, особи, що везли похоронні санки (бо й там, як у нас в старовину, санки складали частину поховального обряду), мали білий шарф, чи рушник, через плече.
Давні римлянки, імператорської доби, почали були вбиратися, на знак жалоби по своєму чоловікові, в біле, — це мало б символізувати їх чистоту в відношенні до нього. Французькі королеви, коли були вдовами, завжди, на знак жалоби, носили білі сукні. Тому їх і знали — "білі королеви".
Біла барва ще досі символізує жалобу в і Китаї, і північно-американська нафтова компанія Стандарт Ойл дорого заплатила за своїє незнання народньої символіки: пофарбувала була всі свої розподільники нафти в тій країні на біло, і з тим наслідком, що як висловлюється Навард Кетчам, — "навіть і коти обходили їх десятою дорогою" ("Селексіонес" 1943, IX, 25), аж поки Стандарт Ойл не перефарбувала ті свої розподільники в іншу барву.
В давні часи (Київська Русь) кольором позначалися також сторони світу. Так білим був позначений захід (наприклад білі хорвати — західні хорвати).

"Кольори життя сучасної молоді"

В умовах сучасності, коли у більшості випадків діти не мають можливості займатися улюбленими заняттями після школи із-за відсутності гуртків, або батьки не спроможні оплатити їм дозвілля, вони вимушені знаходити собі розваги самі. Хтось «сидить» цілими днями і ночами за комп‘ютером, хтось спільно смакує «велику гордість країни» – найрізноманітніші сорти пива та горілки, а хтось – знаходить собі товаришів «за інтересами».

«Неформальні дитячі організації та субкультури»… Що це? Дехто з дорослих їх не полюбляють, дехто – їх просто не помічають, а для деяких – все просто байдуже... Вони не такі, як усі, переважна більшість людей їх не розуміє.

Неформалів у нас чомусь не люблять, не розуміють (і навіть не намагаються зрозуміти) і часто побоюються. Вони відверто ігнорують суспільну думку і живуть за власними правилами. То хто ж вони - прогресивна генерація чи руйнатори суспільства? Після численних дискусій з приводу молодіжних субкультур нарешті настав час розібратися.
На даний час існує дуже багато неформальних організацій та субкультур. Навіть порахувати їх дуже складно, оскільки офіційно вони ніде не зареєстровані та зростають наче гриби, запозичуючись із закордонного.
На відміну від загальної думки, у більшості неформалів рівень інтелекту вище середнього, вони зазвичай багато читають, добре розуміються на музиці, і серед них чимало творчих людей. Відокремити неформалів досить складно, але визначимо найпопулярніші серед сучасної молоді течії.

ЕмоНайпоширеніша субкультура серед підлітків 13-17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури - емоції. І вони черпають їх звідусіль - із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск. Серед інших субкультур особливою любов'ю не обділені, особливо хлопчача частина емо. Їх вважають плаксіями і всерйоз не сприймають. Носять виключно чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся і залишають довгу чілку, що закриває півобличчя. Волосся і нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають обтягуючі штанці з низеньким поясом і приталений верх. Люблять обвішуватися значками і фенечками, пірсинг, часто носять маленькі тонелі. Мета їхнього одягу - стерти різницю між хлопчиком і дівчинкою.
Прихильники Емо дуже чутливі, емоційні діти, які виносять протест «сірому, буденному» суспільству. Але, найголовніше, цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки носить саморуйнівний характер.
Досліджуючи Інтернет-сайти Емо, бачимо пропаганду самопошкодження та самогубства як протест існуючому стану суспільства, як виклик дорослим. Загроза полягає в тому, що дані сайти стають особливо небезпечним для підлітків через їх особливості даного вікового періоду, який характеризується ще несформованим світоглядом, підвищеною вразливістю психіки, надемоційністю, зміною життєвих орієнтацій та значимих для дитини осіб, що призводить до негативного сприйняття світу, усвідомлення та наслідування самогубства як єдиного засобу самовираження.

ГотиУлюблені неформали бабусь-пенсіонерок. Прийнято вважати, що субкультура готів виникла 1979 року в Англії і пізніше поширилася по всій Європі. Готи носять чорний одяг, багато з них мають довге волосся (зазвичай пофарбоване в чорний колір, фарбують нігті і очі в чорний колір, часто «вибілюють» обличчя, через що зовні дещо «схожі на вампірів». Носять чоботи фірми «Steel» (в народі називають «стілами») та рюкзаки-беги. із прикрас готи уподобають виключно срібло. Золото для них - символ даремно пролитої людської крові й жорстокості. Живуть готи за принципом: «Momento mori» - пам'ятай про смерть. Затяті індивідуалісти і романтики. Готи зазвичай люди освічені, добре розуміються на мистецтві, історії та літературі, часто самі пишуть вірші та музику. Люблять гуляти кладовищами, цікавляться містикою. Тому часто їх зараховують до сатаністів. Хоча це не так. Зазвичай готи носять хрест-анкх, деякі розумники трактують як «темний» символ. Насправді анкх - давньоєгипетський символ, а вчені довели його корисну дію на організм. Слухають, як правило, готик-мегал. Це переважно повільна музика з яскравим жіночим (рідше - чоловічим) вокалом.
Растамани
Растаманство (растафаріанство) нині, скоріше, переростає у своєрідну релігію. Вони вдягають дреди, мішкуватий одяг трьох кольорів - червоного, жовтого та зеленого, що символізує прапор Ефіопії, носять расту - кольорову прикрасу у волоссі. Основні ідеї растаманства заклав ефіопський принц Тафарі, який виклав їх у своїй книзі. У растів навіть є божество - Джа.
Релігійні уявлення растаманів представляють собою своєрідне поєднання ідей православ‘я з національними ефіопськими міфами.
Релігійні пісні растаманів започаткували новий музикальний стиль «рэггей» (raggae) - це культова музика, яка присвячена богу Джа.
На сучасному молодіжному жаргоні слово «растаман» стало позначати людину, яка має декілька зовнішніх ознак справжніх послідовників растафаріанства. Сучасний растаман – це той, хто слухає рэггей, палить «травку», вдягає просторне вбрання та заплітає волосся в «дреди», а за світоглядом майже не відрізняються від течії Хіпі, яка на даний час вже втратила свою актуальність.

ХіпіХіпі – це перше покоління американського післявійськового «бебі-буму», яке виросло у свій час і якому не до вподоби консерватизм та «правильність» американського суспільства 30-60-х років. Хіпі – це своєрідний протест проти індустріального суспільства з його жорсткими нормами, правилами тощо.
Прихильники хіпі – це молодь з довгим волоссям, які полюбляють слухати рок-музику, їздять на різні фестивалі, вживають наркотики, пропагують вільну любов, влаштовують демонстрації та заперечують загальну масову культуру.

"Жовто-блакитний"

Україно! Мій коханий краю,
Мати наша рідна і свята!
Небо чисте над тобою має,
Медом диха нива золота.
Ми з тобою завжди, Україно!
Ми з тобою разом повсякчас,
Поки б’ється в грудях серце вірне
І допоки в душах жар не згас.
Мова наша ніжна калинова,
В серці у моєму ти завжди!
Я з тобою лину знову й знову
В майбуття омріяні світи...
Україна! Скільки глибини у цьому співочому слові...Це – золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна.
  Прапор відомий з античних часів. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після впровадження християнства вони освячувалися образом животворного Христа.
-                     Значення стягів, як святині, зростає – жодне військо без прапора не вирушало у похід і не виступало в бій.
-                     Історичні джерела донесли до нас скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. У 1910 році синій і жовтий кольори називали державними кольорами Давньої Русі, спадкоємицею якої була передусім Україна.
-                     Одна з версій щодо давньої української традиції поєднання жовтого й синього кольорів . Згідно з нею, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, - монгольського походження «хох» - означає синій, голубий, небесний, «улу» - жовтий. Кінцева голосна редукується – маємо теперішнє звучання – хохол.
-                     Для нашої, залитої світлом країни, жовтий і синій кольори були і є найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий український народ, вимальовуючи свої хати спершу в синє, а з затилля в жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив сам в жовтій і лазуровій окрасці: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтими очеретами і рудими скелями.
Символами України є чисте небо – символ миру та пшеничне поле – символ достатку.

-                     «...Бій одлунав. Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов... ». Кожен, безперечно, пам’ятає ці слова з балади В. Сосюри. Адже саме з цього твору більшість громадян України вперше дізналися про саме існування національного прапора своєї держави. Прапори, як нас вчили, ворожого, націоналістичного, бо під ним, мовляв, воювали проти радянської влади й народу петлюрівці й бендерівці.
-                     Досі не стерлося відчуття в ті дні, коли „стало можна”. Ідеш вулицею, уздовж якої, а також на будинках, тріпочуть на вітрі синьо-жовті прапори – аж душа завмирає від великої радості й превеликого щастя. Не вистачило лише невеликої формальності, але і вона тепер відпала. 28 січня сесія Верховної Ради нашої республіки більшістю голосів проголосила синьо-жовтий прапор Державним прапором України. Це велика подія і велика наша перемога. Ревно ж бережімо нашу святиню і стараймося ніколи й нічим не заплямувати її.
Живи, Україно, живи для краси,
І сили, і слави, і волі.
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Довіку тебе не скують ланцюги
І руки не скрутять ворожі,
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І рідні знамена в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою.

"Червоний - символ кохання"

Це високе почуття оспiвували митцi всiх країн та епох. Любов - то дарунок Божий людинi. А може, це i особливий дар, талант душi? Бо не кожному дається однаковою мiрою. Лише чиста, свiтла душа здатна до великої, справжньої любовi. Тож який треба мати талант, щоб висловити це незбагненне, найпотаємнiше з почуттiв! Для цього треба бути поетом вiд Бога.
Одна з найпопулярнiших пiсень Дмитра Павличка, що стала вже народною, має символiчну назву, - "Два кольори". У основi її - українська фольклорна традицiя. Найпоширенiше в народнiй вишивцi поєднання кольорiв, червоного i чорного, символiзує суть людського життя, єднiсть радостi й туги, життя i смертi:

Два кольори мої, два кольори:

Червоне - то любов, а чорне - то журба.
Тому для більшості закоханих, почуття кохання асоціюється з червоним кольором - кольором пристрасті, врещті решт - це колір крові, а як нам відомо почуття кохання -це хічний процес який потрапляє завдяки кровів в мозок, тому коли ти закоханий серце б'ється частіше, виробляючи більшуе крові!

Червоний - джерело потужної сексуальної енергії. Він не терпить рутини і монотонності. Він дарує своїм власникам магнетичну привабливість і збуджує пристрасть, підкреслюючи, в той же час, стабільність і силу. Психологи помітили, що червоний вибирають багаті й економічно незалежні люди.
А ще цей колір наділений лікувальними властивостями. Пліній Старший радив лікувати головний біль червоною тканиною, укутавши нею голову. Цілющими амулетами здавна були визнані червоні камені. Єгиптяни віддавали перевагу яшмі, перси - гранату, китайці - рубін. За переказами, рубін робив свого власника невразливим, тому як попереджав про небезпеку.

Психологи пропонують носити червоний тим, кому необхідно підвищити самооцінку, вийти з депресії і зарядитися оптимізмом.
Дівчина в червоній сукні ніколи не залишиться непоміченою!
Розташований в самому верху веселки-спектру, він має найбільшу довжину хвилі. І єдиний володіє здатністю, немов магніт притягувати увагу.
«Червоний колір йде будь-якій жінці!» - Запевняв великий Валентино.

"Рожеві окуляри"

"Зебра життя"

"Веселка дитинства"

Дитинство - це різноманіття кольорів. Дитячі роки - це різнобарв`я і контраст, насиченість і яскравість. Тому для кожної дитини веселка її дитинство може бути насичена в залежності від різноманітних життєвих чинників. Батьки намагаються створити найсприятливіші умови для зростання, розвитку своєї дитини. Вони як найбільше намагаються насичити їх різноманітними кольорами, і ці кольори обов`язково мають бути яскравими та світлими, щоб дитини раділа життю і формувалася, як особистість в сприятливій атмосфері. На жаль, для більшості дітей ці кольори темні і не яскраві - це пов`язано з багатьма об`єктивними і суб`єктивними причинами. В більшості випадків - це зневажливе ставлення батьків до дітей, їх байдужість до дитини... Тому завдання кожних батьків створити і розмалювати веселку для дитини, яка буде рвзнобарвна, яскрава, неповторна для кожної дитини!!!

Мир Детства from Sonya Donuts on Vimeo.